Акціонерне товариство «Укртранснафта» створене у 2001 році на базі ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (на цей час – філії Товариства) з метою оптимізації роботи нафтотранспортної системи України та впровадження єдиної політики в цій галузі.
У 2007 році, згідно з рішенням акціонерів ВАТ «Укртранснафта» від 10 серпня 2007 року, у складі Товариства створена філія «Південні магістральні нафтопроводи».
У зв’язку з приведенням Статуту та внутрішніх документів ВАТ «Укртранснафта» у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI ВАТ «Укртранснафта» з 10 червня 2011 року перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта», скорочене найменування – ПАТ «Укртранснафта».
Загальними зборами акціонерів ПАТ «Укртранснафта» 21 травня 2018 року прийнято рішення № 169 про зміну типу Товариства з «публічного» на «приватне». У зв’язку зі зміною типу Товариства змінено найменування Товариства:
– повне найменування українською мовою – Акціонерне товариство «Укртранснафта»;
– скорочене найменування українською мовою – АТ «Укртранснафта».
Засновником і єдиним акціонером Товариства є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
- збільшення обсягів транспортування нафти магістральними нафтопроводами;
- забезпечення надійного та безперебійного транспортування нафти як на нафтопереробні підприємства України, так і транзитом до європейських споживачів;
- диверсифікація джерел і маршрутів постачання нафти в Україну та її транзиту територією України з метою посилення енергетичної безпеки держави;
- дотримання найвищих стандартів якості послуг з транспортування нафти територією України;
- забезпечення надійного функціонування та комплексного розвитку національної нафтотранспортної системи шляхом реалізації перспективних інвестиційних проектів.
Розвиток трубопровідного транспорту нафти i нафтопродуктів в Україні тісно пов’язаний з розвитком нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості, а також з можливостями експорту нафти та нафтопродуктів через територію України
Будівництво нафтопроводів в Україні розпочалось у 60-х роках двадцятого століття. Перший в Україні нафтопровід «Долина — Дрогобич» довжиною 58,4 км був збудований у 1962 році для транспортування нафти на Дрогобицький нафтопереробний завод.
Другу нитку нафтопроводу «Дружба» довжиною 686,5 км, дiаметром 720 мм всією територією України i сім суміщених з першою ниткою нафтоперекачувальних станцій було збудовано у період з 1970-1974 років.
У 1985 році введено в експлуатацію другу нитку нафтопроводу «Тихорецьк — Лисичанськ» діаметром 720 мм, протяжністю 185 км територією України. Загальна потужність цих нафтопроводів вiд Лисичанська до Тихорецька з чотирма нафтоперекачувальними станціями (з них — дві на території України) склала 34 млн т/рiк.
З метою диверсифікації поставок нафти на українські нафтопереробні заводи та розширення транзитних можливостей України у 1993 році було розроблено техніко-економічне обґрунтування будівництва морського нафтоперевалювального комплексу.
У 2004 році запущено нафтопровід «Одеса — Броди» (в реверсному напрямку). Нафтопровід вартістю 550 млн грн будувався протягом 1996-2001 років і за планами повинен був використовуватись для транзиту каспійської нафти в країни Східної та Центральної Європи, обминаючи територію Росії.
Будівництво нафтопроводів в Україні розпочалось у 60-х роках двадцятого століття. Перший в Україні нафтопровід «Долина — Дрогобич» довжиною 58,4 км був збудований у 1962 році для транспортування нафти на Дрогобицький нафтопереробний завод. Він пов’язаний із введенням в експлуатацію Пiвнiчно-Долинського нафтового родовища. Характерною особливістю цього нафтопроводу є те, що ним транспортується нафта українського походження.
Другий нафтопровід — перша нитка нафтопроводу «Дружба» на дільниці «Мозир — Броди — Ужгород» — був введений в експлуатацію поетапно у 1962-1963 роках. На території України його протяжність становила 684 км. Транспортування нафти забезпечували сім нафтоперекачувальних станцій, а у м. Броди було розміщено дільницю наливу нафти на залізничний транспорт. Вхідна проектна потужність нафтопроводу в Україні досягала 17,5 млн т/рік, вихідна — 8,5 млн т/рік.
Нафтопровід призначався для транспортування сумiшi татарської, башкирської та західносибірської нафти на експорт до Угорщини, колишньої Чехословаччини i наливу нафти у м. Броди на залізничний транспорт для експорту через нафтоперевальнi комплекси в містах Одеса та Рені.
Другу нитку нафтопроводу «Дружба» довжиною 686,5 км, дiаметром 720 мм всією територією України i сім суміщених з першою ниткою нафтоперекачувальних станцій було збудовано у період з 1970-1974 років. Із введенням другої нитки загальна вхідна проектна потужність нафтопроводу «Дружба» на території України становила 55,0 млн т/рік, вихідна — 26,5 млн т/рiк.
З відкриттям східноукраїнських родовищ нафти (Лелякiвського, Гнiдинцiвського, Прилуцького в Чернiгiвськiй обл.; Качанiвського, Бельського та Рибальського в Полтавській обл.) та із введенням в експлуатацiю Кременчуцького нафтопереробного заводу у 1966 році було збудовано цiлу систему нафтопроводів: «Гнiдинцi — Глинсько-Розбишiвська», «Мала Павлівка — Глинсько-Розбишiвська», «Глинсько-Розбишiвська — Кременчук».
Зі збільшенням видобутку нафти з родовищ у Чернiгiвський обл. у 1972 році було збудовано другу нитку нафтопроводу «Гнідинцi — Глинсько-Розбишiвська» дiаметром 377 мм, а також нафтопровід «Кременчук — Херсон» протяжністю 355,6 км, дiаметром 720 мм. Збільшення потужності з переробки нафти на Кременчуцькому i Херсонському нафтопереробних заводах поставило питання будівництва нафтопроводу «Мiчурiнськ (Тамбовська обл., Росiя) — Кременчук». Цей нафтопровід загальною протяжністю 757 км (у тому числі територією України — 540 км), діаметром 720 мм був збудований у 1974 році. Його проектна потужність 18 млн т/рік.
Для введення в експлуатацію Лисичанського нафтопереробного заводу наприкiнцi 1975 року був збудований нафтопровід «Тихорецьк — Лисичанськ» дiаметром 720 мм, протяжністю 455 км (в тому числi територією України — 185,5 км). У зв’язку зі збільшенням видобутку нафти в Західному Сибіру i необхідністю нарощування експортних можливостей щодо поставок нафти через нафтоперевальні комплекси в містах Одеса та Новоросійськ (Росія), а також відповідною можливістю поставок нафти на Одеський нафтопереробний завод трубопровідним транспортом, у 1977-1978 роках було збудовано i введено в експлуатацію нафтопроводи «Самара — Лисичанськ», «Лисичанськ — Кременчук», «Снiгурiвка — Одеса». В той самий час нафтопровід «Тихорецьк — Лисичанськ» було переобладнано для зворотного перекачування нафти з Лисичанська на Тихорецьк i далі в напрямку Новоросійська.
З метою диверсифікації поставок нафти на українські нафтопереробні заводи (НПЗ) та розширення транзитних можливостей України у 1993 році було розроблено техніко-економічне обґрунтування будівництва морського нафтоперевалювального комплексу (НПК) — терміналу потужністю 40 млн т/рік у районі міста Одеса (порт «Южний»), а у 1994 році завершено розробку проекту будівництва першої черги терміналу потужністю 12 млн т/рік, будівництво якої розпочалося у 1995 році. Одночасно було розпочато будівництво нафтопроводу «Одеса — Броди». Будівництво нафтового терміналу «Південний» завершено у грудні 2001 року, нафтопроводу «Одеса — Броди» — у травні 2002 року.
У 2004 році запущено нафтопровід «Одеса — Броди» (у реверсному напрямку). Нафтопровід вартістю 550 млн грн будувався протягом 1996-2001 років і за планами повинен був використовуватись для транзиту каспійської нафти в країни Східної та Центральної Європи, обминаючи територію Росії, з перспективою до портів Балтійського моря. Експлуатаційна довжина нафтопроводу 674 км.
Паралельно був збудований МНТ «Південний», основне призначення якого — розвантаження/завантаження нафти на танкери. Технічні характеристики МНТ:
- 4,5 млн т нафти в рік — максимальна пропускна здатність причалу №3Н
- 361,7 м — довжина причалу
- 35-150 тис. т — дедвейт танкерів
- 7 500 куб. м/год — максимальна продуктивність завантаження/вивантаження танкера
У вересні 2005 року введено в дію першу чергу нафтопроводу «Жулин — Надвірна» на відрізку Долина — Надвірна. Цей нафтопровід, вартістю 200 млн грн, приєднав шостий — Надвірнянський НПЗ до трубопровідної системи України. 50% фінансування проекту забезпечено за рахунок приватних інвесторів. Загальна довжина нафтопроводу — 110 км, потужність — 4,3 млн т/рік. Робота нафтопроводу дає можливість зменшити екологічні ризики шляхом виключення перевезень нафти залізничним транспортом.